Anguilla anguilla (Linnaeus, 1758)

Розповсюдження. Звичайний вугор зустрічається в водоймах басейну Балтійського моря. По каналах він проникає й у інші басейни. Його скловидні личинки вселяються в озера й ставки. На території України вугра можна зустріти в низинах Дунаю й Південного Бугу, в басейні Дніпра, але найчастіше - в озерах басейнів Прип’яті та Західного Бугу.

Будова. Тіло подовжене, змієподібне, в передній частині більш-менш округлене, а від анального отвору до хвоста стисле з боків. Покритий шаром густого слизу, через що буває дуже слизьким. Спинний, хвостовий і підхвостовий плавники утворюють стрічку в вигляді кайми, яка охоплює більше половини довжини риби. Промені всіх плавців захищені шкірою. Грудні плавники широкі, але короткі. Черевні плавці відсутні. Луска дуже дрібна, майже прихована в шкірі, поширюється на голову й плавники. Голова невелика, конічної форми, дещо стисла. Вона поступово переходить у тулуб; від останнього її можна розділити лише по зябрових щілинам. Очі розташовані над кутами рота, маленькі. Нижня щелепа видається вперед і вгору. Губи м’ясисті. На щелепах та інших кістках ротової порожнини розташовані численні дрібні зуби.

    Забарвлення вугрів змінюється з віком і залежить від характеру водойми, в якому вони мешкають, а також індивідуальних особливостей кожної особини. Вугри, які не досягли статевої зрілості, мають темно-зелене або темно-буре, іноді чорне забарвлення спини. Боки забарвлені в жовтий колір різних відтінків. Черево жовте чи біле. У дорослих вугрів спина темно-коричневого або чорного кольору, боки сірувато-білі, черево біле. Тіло їх виблискує металевим блиском, у зв’язку з цим вугрів іноді називають сріблястими.

Спосіб життя. Вугор - невибаглива риба. Може жити у водоймах різного типу. За способом життя його можна віднести до нічних донних риб. В день більше перебуває в грунті, ніж над грунтом. Місце проживання вугра з віком змінюється. Молоді особини в перші роки життя в прісній воді тримаються переважно в береговій зоні, яка заросла рослинністю. Глибоко в грунт, як дорослі риби, вони не зариваються. Дозріваючи, вугрі з берегової зони переселяються в більш глибокі, мулисті, часто захаращені місця водойми і можуть закопуватися в грунт на глибину до 80 см. У нічний час вони освоюють всю акваторію водоймища, заходять і в берегову зону, і в зарості водних рослин, але місць з твердим кам’янистим дном уникають. Пересуваються вугрі змієподібно, порівняно повільно. При небезпеці вони швидко зариваються в мул або ховаються в усіляких схованках.

Вугрі харчуються лише в теплу пору, в основному вночі. Вдень вони зариваються в грунт, виставляючи назовні тільки голову. З настанням заморозків перестають годуватися до весни. У кишечнику вугрів можна виявити хробаків, п’явок, молюсків, личинок поденок, бабок, ручейників, вищих раків і рибу (окунь, йорж, щиповка, краснопірка, плотва, уклея та інших) Склад їжі вугрів і переважання в ній тих чи інших тварин залежить від віку риби, наявності цих організмів і сезону року.

Вугра рекомендується вселяти у водойми (озера), що буяють малоцінними видами риб, яких він поїдає. Завдяки цьому рибопродуктивність таких водойм значно підвищується.

У вологих місцях можуть тривалий час жити без води. Здатні пересуватися по траві, особливо по росі або після дощу, і навіть по мокрому гравію або бруківці, але по суші пересуваються на невеликі відстані. Тому твердження про те, що вугор може ночами пастися на прибережних городах, харчуючись горохом, мабуть, хибне й навмисними спостереженнями не підтверджується.

Розмноження. По досягненні статевої зрілості, що в деяких самок спостерігається на сьомому-дев’ятому році життя, вугрі залишають прісні води й відправляються по морях в далеку (до 7 тис. км) подорож до нерестовищ, які знаходяться в південній частині Атлантичного океану в скупченнях саргасових водоростей, які утворюють серед океанських просторів так зване Саргасове море. Тут на глибині 600-1000 м у квітні - травні вугри нерестяться й гинуть. В кінці зими - на початку весни з ікри виводяться листоподібні, абсолютно прозорі личинки вугра. Підростаючи, вони повільно піднімаються в верхні шари води, підхоплюються поверхневими течіями, які й розносять одних до берегів Америки, інших - до берегів Західної Європи. До осені третього року дрейфу личинки в середньому досягають довжини 7,5 см. Вже біля берегів Європи тіло личинок округляється, личинкові зуби замінюються справжніми, спинний і хвостовий плавці зміщуються вперед. Окремі ділянки шкіри темніють, хоча риби ще прозорі. Така личинка називається вже склоподібним вугром. Саме на цьому етапі розвитку він входить в прісні води, де живе близько 9 - 15 років, а за деякими даними навіть до 25 років. У дельтах річок і затоках Атлантичного океану склоподібного вугра відловлюють і зариблюють їм прісні водойми.

У водоймах Білорусі, як показали дослідження, розміри тіла вугра інтенсивно збільшуються протягом перших 8-9 років життя, потім темп зростання знижується. Якщо, наприклад, за перші 9 років риби в середньому досягали 83 см, даючи щорічний приріст близько 9 см, то за наступні 14 років вони додали в довжині тіла лише 14 см, тобто щорічний приріст склав у середньому 1 см. Маса інтенсивніше збільшується з другого року, в деяких озерах пізніше, і продовжує зростати до 13-15 років, а потім помітно знижується. Вугрі одного віку ростуть з неоднаковою інтенсивністю не тільки в різних, але й у одному й тому ж водоймищі.

В озерах Волинської та Рівненської областей вугри досягають довжини 80-100 см, а маса їх нерідко складає 2,5-3 кг. У водоймах Білорусі зустрічаються вугри довжиною до 115 см і масою до 3 кг. Самці менші, ніж самки. Довжина їх не перевищує 50 см, а маса - 250 г.